Положеннями п. 6.3 Закону України від  05.04.2001 №2346 – ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон №2346) визначено умови відкриття рахунків платника податків, особливості його функціонування передбачаються в договорі, який укладається між банком і його клієнтом – власником рахунка.

Згідно вимог п. 8.1 Закону №2346, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, доручення платника податків про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

У разі відсутності перерахування коштів до бюджетів у відведені Податковим кодексом строки для сплати податкових або грошових зобов’язань (навіть з вини банківських установ), по відношенню до таких платників органи доходів і зборів зобов’язані вживати вживають заходи стягнення, у т.ч. опис та реалізацію майна боржників, арешт рахунків, стягнення з них коштів та інше. Також застосовується пеня та штрафні санкції.

Питання щодо компенсації збитків, які завдані банком платнику, вирішується виключно в судовому порядку між ними, як учасниками договірних відносин, без участі органів доходів і зборів