Постанова ВГСУ від 28.05.2014 № 910/19067/13

    Комерційний ризик сторін договору не може вважатися належними підставами для зміни або розірвання договору оренди (найму) або для невиконання зобов’язань за ним. На цьому акцентував увагу Вищий господарський суд України, визнавши правомірними висновки апеляційного суду про стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати, штрафу та пені, а також інфляційних та річних.

    При цьому судами також не було взято до уваги посилання орендаря на те, що цільове призначення переданої в оренду нежитлової будівлі не відповідає меті оренди, а також те, що не виконання орендодавцем обов’язку щодо зміни цільового призначення земельної ділянки унеможливило отримання дозволу Держархбудінспекції на виконання робіт та стало причиною для зупинення ним робіт, і відповідно, призвело до неможливості використовувати об’єкт оренди згідно з умовами договору оренди. Оскільки спірний договір оренди не передбачає обов’язку орендодавця здійснювати зміну цільового призначення земельної ділянки, на якій розміщено будівлю, що орендується. У той же час, договором орендарю надано право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, а також встановлено обов’язок орендаря провести за свій рахунок необхідні ремонтні роботи будівлі.

    Отже, неспроможність орендаря організувати господарську діяльність у орендованому приміщенні, на що посилався останній, є його комерційним ризиком і відповідно не є підставою для невиконання його зобов’язань за договором.

По материалам: Головбух 24