Як розподіляється вхідний ПДВ між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями?
Ні для кого не секрет, що коли підприємство має оподатковувані та неоподатковувані операції, то та частина вхідного ПДВ, яка сформувалась в разі придбання товарів, робіт, послуг, що використовуються для неоподатковуваних операцій, які в результаті не призводять до виникнення податкових зобов’язань, не включається до складу податкового кредиту та не зменшує суму нарахованого до сплати ПДВ.
При цьому ПКУ передбачено цілу низку операцій, які оподатковуються ПДВ за різними правилами, зокрема:
– операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою (ст. 194 ПКУ);
– операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою (ст. 195 ПКУ);
– операції, що не є об'єктом оподаткування (ст. 196 ПКУ);
– операції, звільнені від оподаткування (ст. 197 ПКУ).
Отже, останні три статті ПКУ містять перелік операцій, які не призводять до виникнення податкових зобов’язань. Але ставка нуль відсотків все таки є ставкою ПДВ та операції, які наведено у ст. 195 ПКУ, залишаються оподатковуваними. Отже, до необхідності проведення розподілу вхідного ПДВ призводять операції, які або не є об’єктом оподаткування, або звільнені від оподаткування.
Розподіл податкового кредиту регулюється п. 198.4 та ст. 199 ПКУ.
Так, відповідно до п. 198.4 ПКУ якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Тобто якщо ми придбаваємо (виготовляємо) товари/послуги виключно та в повному обсязі для операцій, які не є об'єктом оподаткування (ст. 196 ПКУ) або звільняються від оподаткування (ст. 197 ПКУ), то на суму вхідного ПДВ по такому придбанню (виготовленню) ми не маємо права також в повному обсязі.
Проте часто виникає ситуація, коли придбані товари чи послуги використовуються частково як в оподатковуваних, так і в неоподатковуваних операціях, або досить важко виділити такі складові. Як правило, це стосується отриманих послуг. Адже розподілити послугу, яка надана в повному обсязі, без урахування постачальником такої специфіки її використання, практично неможливо. Зокрема, це стосується оренди, комунальних послуг, зв’язку (як телефонного, так і Інтернет), різного роду консультувань на загальну тематику тощо. У такому випадку слід керуватися ст. 199 ПКУ, якою передбачено пропорційний розподіл сум вхідного ПДВ.
Так, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, до суми, яку платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.
Слід звернути увагу на те, що в даному випадку не вказано точний перелік операцій, які належать до неоподатковуваних. Проте, як було сказано раніше, лише операції, які не є об’єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, можна вважати неоподатковуваними. Крім того, під час розрахунку в додатку 7 до декларації з ПДВ до графи «оподатковувані операції» потрапляють суми значень рядків 2.1 та 2.2 колонки А декларації, які призначені для відображення операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто якщо ми придбаваємо певні товари, отримуємо роботи, послуги, що будуть використовуватися і для оподатковуваних, і для неоподатковуваних операцій, то ми маємо право включити до складу податкового кредиту ту частину вхідного ПДВ, яка припадає саме на такі оподатковувані операції, але з урахуванням правил, передбачених ПКУ.
Так, відповідно до п. 199.2 ПКУ частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку). Така частка визначається на підставі даних попереднього календарного року і застосовується протягом всього поточного року.
У разі ж відсутності таких операцій в попередньому році розрахунок частки проводиться на підставі фактичних даних обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції. Іншими словами, базовим періодом для розрахунку тоді є перший звітний період, в якому такі операції мали місце.
Але, як правило, співвідношення оподатковуваних та неоподатковуваних операцій протягом року може досить сильно змінюватися, а застосування відсотка, розрахованого на підставі даних попереднього періоду, не дає можливості відобразити податковий кредит у повному обсязі. Дану проблему вирішує перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. При цьому слід зауважити, що перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися.
Слід також зазначити, що такий річний перерахунок стосується виключно операцій, які підлягають пропорційному розподілу. Тобто в разі застосування п. 198.4 ПКУ даний перерахунок не проводиться.
Крім того, п. 199.6 ПКУ передбачено, що розподіл не застосовується і податковий кредит не зменшується в разі:
– реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб;
– постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися у такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розбиранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій;
– постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.
Отже, застосовувати п. 198.4 ПКУ для розподілу вхідного ПДВ слід тоді, коли придбані (виготовлені) товари/послуги призначені виключно та в повному обсязі для неоподатковуваних ПДВ операцій. У разі ж коли такі товари чи послуги використовуються як в оподатковуваних, так і в неоподатковуваних операціях, або провести такий розподіл неможливо, застосовується методика пропорційного розподілу.
Станіслав Лаврінчук
аудитор АФ «Є.С.Аудит»
Дата підготовки 10.09.2013
По материалам: ЛИГА:ЗАКОН
|
